Команда UNICEF Ukraine разом зі сімейною та дитячою психологинею Світланою Ройз підготували правила підтримки дітей під час евакуації:
– Як пояснити, що таке евакуація та для чого родині лишати дім?
“Ми робимо все можливе, щоби ти був/-ла в безпеці. І ми будемо в безпеці. Зараз нам із тобою важливо виїхати в інше місто / країну. Ми будемо весь час поряд. Разом із нами їдуть дуже багато дітей і дорослих. Ми їхатимемо поїздом (машиною, автобусом). Нас зустрінуть добрі люди, які нам допоможуть. Ти бачиш, скільки довкола хороших людей? Значно більше, ніж поганих”.
Голос дорослого в цей момент має звучати стійко та впевнено.
– Як підтримати дитину, яка відчуває розпач і смуток?
Реакції дитини під час евакуації можуть бути різними, важливо бути готовими до того, що вона не хоче залишати будинок, іграшки та друзів. Дорослому в цій ситуації варто підтримати почуття дитини фразою:
“Мені теж дуже сумно, мені шкода, що тобі доводиться через це проходити. Якби я міг / могла, я б усе зробив/-ла, щоби війна припинилася. Дивися, який ти герой! Ти мені так допомагав/-ла і був/-ла таким сміливим / такою сміливою. Зараз нам важлива твоя допомога, а невдовзі ми будемо в безпеці. Спочатку ми матимемо тимчасовий будинок, а потім повернемося до нашого дому. Я тебе дуже люблю, разом ми обов’язково впораємося”.
Дитина може плакати та кричати, батькам потрібно намагатися не осуджувати та не спровокувати виникнення відчуття провини. Коли дитина заспокоїться, запитайте її: “Яку іграшку ти хочеш взяти із собою?”. Якщо родина виїжджає в іншу країну, доцільно взяти кілька книжок, написаних рідною мовою.
– Про що важливо сказати дитині та як відповісти на її запитання?
Батькам варто пояснити, що дитина може поставити будь-які запитання, а також дізнаватися про все, що її цікавить і непокоїть.
За можливості запропонуйте дитині взяти з дому те, що для неї найважливіше. Якщо будівля не зазнала ушкоджень, перед виїздом варто запитати: “Давай сфотографуємо будинок, хочеш?”.
– Запитання, які найчастіше ставлять діти з прикладами відповідей:
Відповідь: Я не знаю, чи надовго ми їдемо, але я знаю, що коли вдома буде безпечно – ми одразу повернемося.
Відповідь: У нас буде тимчасовий будинок. Можливо, ми житимемо разом із різними людьми, там також можуть бути інші дітки (батькам варто говорити те, що вони знають або передбачають).
- “А я не побачу моїх друзів?”
Відповідь: Я впевнена/-ий, що побачиш, ми зможемо їм телефонувати та писати. Крім цього, у тебе неодмінно з’являться нові знайомі, тож ти матимеш і старих, і нових друзів.
- “Коли ми знов побачимо тата?”
Відповідь: Тато долучиться до нас або ми до нього повернемося. Тато буде робити все можливе, щоби скоріше бути з тобою, доню / сину, бо ти – його сонечко. Він тебе дуже любить. Наша любов буде з татом, а татова – з нами.
– Поради батькам, які стануть у пригоді під час переїзду:
- За можливості показуйте дитині фотографії тієї країни, куди ви прямуєте.
- Доцільно встановити правила поведінки, поясніть дитині: “Зараз дуже важливо, щоби ти в усьому допомагав/-ла. Будь ласка, роби те, про що ми тебе просимо. Будь поруч, нікуди не тікай. Не ходи з чужими людьми. Намагайся не вередувати. Нам у дорозі не завжди буде зручно, але ми точно впораємося. Домовилися? Дякую!”. Домовленість варто закріпити потисканням рук.
- Важливо переконатися, що дитина знає свої ім’я, прізвище, а також імена та прізвища батьків. Покладіть до кишені дитини лист з усіма контактними даними.
- Дорослий може дати дитині доручення, яке їй під силу: стежити за рюкзачком, піклуватися про іграшку, пити воду тощо.
- Дорослим варто нагадувати дитині, що вони готові її вислухати.
- Дитині важливо відчувати дорослого – дотики, погляди, голос.
- Дорослим важливо сприймати спокійно різні реакції дитини, адже в тривожному стані малеча може стати гіперактивною, примхливою, млявою. Всі ці реакції організму нормальні. Якщо дитина вередує чи скаржиться, її потрібно вислухати. Так дитина отримає можливість спертися на терпіння та розуміння дорослого.
- Дякуйте дитині та хваліть її: “Дякую за те, що так допомагаєш у дорозі. Я бачу, що тобі складно, але ти дуже круто справляєшся”.
- Якщо є регулярні активності, які родина робила під час дороги, за можливості потрібно повторювати їх: читати казку, співати пісню, обійматися, вимовляти слова, які для дитини звичні. Особливо цінно, якщо в родині є свої “секретні слова”, які повертають дитині відчуття стабільності.
- У дорозі дитину можна розважити іграми, а також розмовами про тварин, у яких будинок завжди із собою (як-от равлики чи краби): “Де б ця тваринка не була – вона вдома. Уяви, що ти равлик і ти в безпечному будиночку”.
– Що варто сказати дитині в новому місці?
Коли родина прибула до місця призначення, обов’язково повідомте дитині: “Ми в безпеці. Дякую за те, що ми разом змогли це зробити. Зараз познайомимося з нашим новим будинком, який буде зовсім іншим! Я не знаю, сподобається він нам чи ні, але ми зможемо його зробити нашим, адже наш будинок завжди всередині, ми як равлики (дорослий може доторкнутися зони серця). А до іншого ми з тобою звикнемо. Люблю тебе! У нас обов’язково все буде добре, де б ми не були”.
Джерело: Правила підтримки дітей під час евакуації
.jpeg)
.jpeg)
.jpeg)
.jpg)
