Цей навчальний рік для нас виявився складним. У нашому класі є дітки, які зараз живуть та навчаються за кордоном. Батьки дітей, які зараз відвідують школи в іншій країні, поділилися своїми враженнями про навчання. Ось розповіді кількох мам про те, як діти реагують на нове шкільне середовище. Хтось захоплений, хтось має змішані відчуття, але всім цікаво, бо це новий досвід.
Яна, словацька школа.
Ми виїхали за кордон, в Словаччину. Живемо в місті Кошице, де і ходимо до звичайної словацької школи. Чула, що є школа для українських діточок, але вона від нас дуже далеко. Аліса ходить до школи майже півтора місяця та вивчення словацької мови не дається їй легко, бо вона хоче додому, до своєї школи, до свого класу і спілкуватись з дітьми рідною мовою (словацька дається важко). Програма в школі відстає від нашої школи, бо діти будуть вивчати те, що ми зараз вчимо тільки у 3 класі. Тому Алісі не важко вчитися з декількох предметів. З математики вона отримує одиниці (оцінювання у них по 5-ти бальній системі, та навпаки: 1 - дуже гарна оцінка, 5 - дуже погана). У класі вчителька та декілька учнів знають російську мову, тому можна спілкуватися, перекладати та розуміти один одного. Важко з англійською мовою, бо вони вчать її з перекладом на словацьку.
Ми віримо, що скоро повернемось в Україну, до своєї школи, до свого рідного класу! Все буде добре! Все буде Україна!
Наталія, німецька школа.
Ми знаходимося у Німеччині у місті Аугсбург. Тут є закони, за якими і ми повинні жити. Один із них - це школа! Якщо діти пропускають школу, то у батьків можуть бути проблеми з поліцією та соціальними робітниками з питань дитини. Ми пояснювали, що наші діти навчаються онлайн, що вони отримують знання, але тут це не проходить! Ми повинні навчатися! Тож Макс кожен день відвідує німецьку школу. Заняття з 8.00 до 12.00. Один урок іде 1 годину 30 хвилин. Кожен день у них обов'язково один урок німецької мови та один урок української мови, також є математика та ЯДС. Всі уроки веде український вчитель, а німецьку мову - німецький вчитель. Домашнє завдання задається: небагато з математики, української мови, більше всього з німецької мови. Дітям дуже важко! Але Макс знаходить спільну мову із дітьми класу. Тут акцент робиться на вивченні мови. Коли учень вивчить німецьку мову, його переводять до німецьких класів, де викладання предметів - на німецькій мові. Саме цікаве те, що учень сам вибирає чим він буде займатися: чи малювати, чи танцювати, чи займатися спортом, чи куховарити тощо (є дуже багато направлень для розвитку здібностей дитини). У школі діти один раз на місяць їздять на екскурсію. Так Макс вже відвідав у Мюнхені ботанічний сад. У дітей немає літніх канікул! Вони навчаються до 1 серпня, а потім канікули до 15 вересня. Іще Макс відвідує спортзал, де тренують німецькі тренери. Дуже важко зрозуміти! Треба знати мову, а Максу вона поки не дається!
Ми дуже хочемо повернутися додому! Ми віримо у перемогу! Молимо за це Бога!
Олена, польська школа.
Ми приїхали в Польщу в березні, дуже схвильовані та тривожні. І нам запропонували віддавати дітей до польської школи. Як для матусі, в мене було багато питань: як буде проходити навчання, бо мова польська для нас незрозуміла. При розмові ж можна зрозуміти через слово, що говорять поляки, бо польська мова дуже схожа на українську. Ми подали заявку до школи, волонтери закупили портфелі, канцелярію, на фізичне виховання форму: кеди, білу футболку та чорні шорти. Перший раз повела Олесю до школи та нервувала як там буде, але вона дуже активна дівчинка та вміє почуватися в іншому колективі. Нам дуже пощастило, що вчитель розуміє російську мову. В класі взагалі 20 діток, з них 4 - українці. Олесі видали друковані зошити з математики та польської мови. Три рази на тиждень вчитель займається вивченням польської мови з дітьми з України. В школі влаштовують різні заходи для дітей з України аби їх розважати. Олеся у школу йде із задоволенням, але дуже часто згадує нашу українську школу та своїх друзів. Навчальний рік у Польщі починається з жовтня та закінчується в кінці червня. Олеся також займається математикою та українською мовою на дистанційному навчанні.
Дуже сподіваємося, що новий навчальний рік ми будемо в Україні, у нашому рідному місті, в наших домівках!
Оксана, німецька школа.
Живемо ми у Німеччині, у місті Ульмі . Щоб потрапити у школу, треба було написати заяву до керівника освіти у місті. Чекали на відповідь - тиждень. Всі діти із нашої родини навчаються у різних школах. Це залежить від класу та року народження дитини. Дітей до шкіл возять автобуси. Віка ж навчається у школі, яка знаходиться недалеко від нашого будинку. Навчання відбувається на німецькій мові. Це ДУЖЕ важко! Адже багато незрозуміло! Тільки зрозуміло, як розв'язувати приклади з математики. Мовний бар'єр - це основні складнощі, з якими ми тут зіткнулися. (Навіть і ми, дорослі, пішли на курси вивчення німецької мови). Шкільна програма ж для 2 класу тут легша, ніж у нас. Домашнє завдання задається не завжди. Акцент робиться на німецьку мову. У школі кожен день - мова та фізкультура. Діти учать слова, одночасно навчаючись правопису, але це дається важко! На фізкультурі діти займаються на вулиці, ходять пішки у парки. Після таких шкільних походів діти солодко сплять. Також у школі дуже серйозно слідкують за дисципліною. Пропускати уроки просто так неможна (ні відпочинок у таборі, ні від'їзд, ні проспав - не проходить!) Ніяких поважних причин бути не може! Дзвінків у школі немає. Уроки не нормовані за часом, але не більше 40 хвилин. Літніх канікул немає. Діти навчаються до серпня. У класах по 14-16 учнів. Навчання - 13 років.
Дуже хочеться додому! Сподіваюсь, що 1 вересня підемо у нашу рідну Слов'янську 10 школу!
Немає коментарів:
Дописати коментар